Фотина писал(а):
Сергій Українець, Ожидать от Вас что-нибудь другого и не приходилось.
Ясное дело, ведь я чётко и недвусмысленно излагаю свою позицию на протяжении всей темы, и не этой темы только.
Цитата:
Ошибаетесь,таких,как я - большинство.
Из этого большинства умереть за свои идеалы смогут только такие, как А. Пшеничный. Все остальные - не более, чем кухонные болтуны. Просто за всех этих болтунов государство всерьёз не бралось. Я подозреваю, что достаточно государственной машине наехать серьёзно на Ваш бизнес, как Вы сразу станете решать совсем иные вопросы. Не пожертвуете же Вы своим благополучием в ненавистной Украине, ради империи, правда? Внуки и дети Вас не поймут... Потому я и говорю, что вас, таких, мало. От вас больше шума и вони, ядовитой желчи, а серьёзной опасности Вы и Вам подобные не представляете. Вон, недавно один из ваших единомышленников орден получил, не стал жертвовать своим положением ради идей федерализма. Правда производимый вами всеми шум и крики порой утомляют, надоедают.
Цитата:
Мечтать Вам никто не запрещает. Даже присутствие на этой ветке форума Вас одного с такой позицией для Вас не явится доказательством.
Из переписки с моим другом Дмитрием Билько, хорошо видно отношение моих единомышленников к подобного рода спілкуванню, это же отлично иллюстрирует, почему оных на форуме нет.
Діма Білько писал(а):
Щодо форуму, то я бачив усі цю дурню, що там надруковано. ...ти багато в чому маєш рацію, але аргументація твоя є змістовною тільки для людей з певною культурою мислення. А коли це робиться перед людьми, голови яких набиті усіляким мотлохом стереотипів, то тут на розуміння годі й сподіватися. Тоді навіщо? Я вважаю, що про Захід ти теж мало чого знаєш. Проте усі ми звикли очікувати від нього певної реакції, яку наперед вже собі узяли в голову, але помічаємо чомусь тільки щось накшталт чорної сотні (до речі, цікаво, що чорносотенці закидають нам саме те, чим на рівні внутрішньої партійної роботи займаються самі. Постає питання: для чого ці подвійні стандарти? Чи нам як тому "бику", якому не дозволено). Я друкувався у львівському культурологічному часописі "Ї", досить відоме видання. Вони дійсно іноді забагато на себе беруть, але вони і справді трішечки інші, і нам треба порозумітися саме з такої причини. На прикладі таких форумів видно, що істина задля кожного є іншою істиною, тому твоя істина для них є тільки приводом бути ще запеклішими, ще палкішими у власних переконаннях. Насправді, це збоченство, коли не можеш чути іншого у його особистій істиності. Крім того, вони проклинаючи Захід, забувають, що націоналізм чи, ба навіть патріотизмце - це суто європейські феномени, суто європейської душі, душі суто фаустовської, як сказав би Шпенглер, автор "Загибелі Європи", тому глупо казати про опозиції Сходу і Заходу, принаймні на рівні націоналізмів. Дійсно, ми різні, але якщо замість того аби знайти згоди ми шукаємо приводу для есколації напруги, то тут є якась велика неправда, що на ній хтось хоче нажити собі певного політичного капіталу. З цих причин, я думаю, не має сенсу сперечатися із цими людьми, адже вони вже передчасно, наперед все про мене (і за мене) вирішили, так начеб то їхня правда є абсолютною для усіх і на усі часи. Знаєш, оце я спостерігав і тоді, коли намагався спілкуватися з N (наш общий знакомый, противник украинской государственности - С. Д.). Ті ж самі настанови мислення: нічути нікого крім себе, вірити своїм тільки уявленням про предмет, а не предметові як факту, що себе виказує. Це інфантилізм, що базується або на відвертій брехні, або на недостатній обізнаності людей з метою маніпуляції людськими стереотипами і потребами, їхньою поведінкою заради власних потреб. Перепрошую за таке тривале повідомлення, але від такої тупої нетерпимості з боку російських "товарищей" стає дуже скрутно і сумно. Буде час і нагода пиши, бо я жадаю плідного спілкування. Давай, усіляких гараздів!
Статью Дмитрия в часописі "Ї", можно посмотреть
тут - она неплохо характеризует мнение жителя Донбасса, не отягощённого пророссийскими настроениями.
Цитата:
Живу я на своей родной земле. И буду жить,как бы Вам и не хотелось, чтобы я уехала.
Господь нас рассудит. Посмотрите.
Живите, не уезжайте. Только уважайте народ, на земле которого Вы живёте. И его язык уважайте. І тоді буде повне поразуміння.