Дали ми справу шпеги мои, иж князь велики московски, собравши войска немалые, просто тенул до Казани, хотечи дати ратунук, бо, де, черемиса луговая от него ся откинувши, дороги землею и водены свои до тых царств его засегнула и до Казани не пропускают, шкоду великую чынят, и тых, де, часов войска его осьми тысеч наголову поразили. Также, де, нагайцы и иншие орды от него се откинули и Казань, де, запевне облегли.
...
...вышол полоненник з Москвы на имя Иванец, подданы его милости пана старосты жомоитского... И поведал, иж людей военных, почавши з Москвы аж до Смоленска, по тым городам нигде нет и простое черни мало: всех, де, з ним до Казани выгнано. А инших, идучи по дорозе, много ж людей, тягнучи на войну до Олександровы Слободы, потыкал; для чого з ласки божой покою от того неприятеля на тот час великого сподиваем.

Я ридаю, як згадаю діла незабуті
Дідів наших. Тіжкі діла! якби їх забути,
Я оддав би веселого віку половину.
Отака-то наша слава, слава України.

І всі мови слав'янського люду –
Всі знаєте. А своєї дастьбі... Колись будем
І по-своєму глаголать

Не одцуравсь того слова, що мати спiвала,
Як малого повивала, з малим розмовляла;
Не одцуравсь того слова, що про Україну
Слiпий старець, сумуючи, спiває пiд тином.

Розбрелись конфедерати по Польщi, Волинi,
По Литвi, по Молдаванах i по Українi

Доборолась Україна до самого краю.
Гірше ляха свої діти її розпинають

Не заревуть в Українi вольнiї гармати.
...
За честь, славу, за братерство, за волю Вкраїни.