А еще в "Грамматике..." А. Павловского есть вот такой очень интересный текст (Отрывокъ изъ исторїи нЂкотораго Малороссїянина):
Неха́й царству́Ђ! покійныкъ паноте́ць! якъ я і́хавъ у Петембу́рхъ, погляді́вшы на менѐ пылне́нько, заківа́въ голово́ю, та й заны̀шкъ; а по́тымъ вы́нявшы изъ кіше́ні хусты́нку уте́ръ своі̀ очы́ці, и говоры́въ зо мно́ю, якъ тепе́ръ чу́ю: „Сы́ну! чы тебѐ нечы́ста несѐ у Моско́вщыну? Чы вже то тобі надоі́въ ба́тьківъ хлібъ? Чы тебѐ збы́ло зъ пантелыку? Скажы̀ бу́дласкавъ, чого́ ты туды̀ пре́сься? — „Тату́сю! я іому̀ сказавъ, тамъ ка́жуть ростѐ срі́бло да зо́лото, усі̀ лю́де гово́рять по Латы́ні, и знають усѐ, що ро́быцця на сві́ті; тамъ и паны́въ бага́цько. — Колы́жъ тобі̀ вже прытьмо́мъ захотілось цьвірі́нькать по Латыні, дакъ послу́хай менѐ ду́рня, бу́дешъ розу́мный: тамъ десь Ђ Кграпъ N. то ты ходы̀ до іого на Різдво̀ зъ ві́ршою, а на Велы́кдень зъ ралце́мъ; вінъ панъ добрый, и всі люде хва́лять. Колы̀ будешъ іого̀ слухаты. то вінь буде тобі̀ ба́тькомъ;
а вже моЂ́і во́ронъ и кості̀ туды̀ не занесѐ. Чы послу́хаешъ же ты мене? — „Посл́ухаю, тату́сю! — „А не бре́шешъ? — „Ні„ — „Нажъ поцілу́й о́бразъ. — Я перехресты́вся трі́йчы; поцілова́въ свято́го Палы́копу; поклоны́вся паноцю̀ и пайма́тці, поцілова́въ Ода́рку, Тере́шкову дочку̀, заскі́глывъ якъ собака; сівъ на візъ, да й попха́вся. —
Отежъ якъ я прыі́хавъ у Петембу́рхъ, дакъ мовъ тобі̀ не той світъ: нігдѐ непоба́чышъ на́шого Коза́цтва ні півчолові́ка, усѐ Москалі̀ да Німо́та,и всі хама́ркають по Німе́цьки (не по-нашему), хіба̀ ті́льки где-не́-где почу́Ђшъ що хто слове́чко мовыть таке́ якъ гово́рять на́шы батькѝ, діды̀ и пра́щуры, що жывуть у Коното́пахъ, у Кременчу́ці, у Сварко́ві, Кары́жі, и тамъ геть-ге́еть по за Кіевомъ и около Мы́ргорода, ажъ до са́мого до Воро́няжа.http://litopys.org.ua/rizne/slovpavl0.htm#prostprim